Подивись, як квітка розквітає,
Пелюстки свої рожеві розпускає,
Бджілка навколо неї літає,
На цілющий мед її чемно чекає.
Немов та соня, вся така сонна,
Квітка до сонця головкою тягнеться,
Прокидаючись від сонячного тепла,
Так неквапливо , росою вмивається.
Промінчики золотом на ній виграва,
Вітерець з пелюстками її заграва,
Й хилить її то сюди, то туди,
Хоче відкрити їй себе, допомогти.
Квітка по одній пелюстці розкриває
І своє лице повільно відкриває,
Нехай тепер милуються нею навколо всі,
Хвала природі та її неповторній красі.
Ось і та бджілка, дочекалась сніданку,
Прилетівши на квітку з самого ранку,
Сіла на ту, її неповторну красу
Та й напилася з неї меду досхочу.