Монументальний краєвид
спостерігаю крізь віконце..
трамваю, який стука по кам'яній підлозі
Старовина, захоплюючи серце
дивує мудрістю столітть, яскравих, буйних літ
Хоч мокну під дощем при світлі лихтарів, йдучи повільно
назустріч натовп добровільно дарує усмішку мені
Дозволь торкнутися тебе,
велика й мовчазлива неруш, сховай мене..
Вульгарність молоді, багнюка під ногами,
розруха дійсності й така пекуча бідність, що поглинає нас у замкнуте коло
кружляє пафос - холодний розрахунок
схиляю голову, великий смуток..