Там за спиною кипить життя, а я ,навіть,не знаю,що я тут роблю.
Це дивно
Чи обіймеш ти мене знову як раніше?
і чи запевниш знов мене ,що серце спить?..
мабуть ,що ні, але моє бажання більше ,
нікуди не подінеш, і болить...
Болить за все,що віддано коханню.
Болить за те ,що все воно згорить.
і лиш бажання випливти з туману ..
узріти там - в криштальнім сході -світ..
загоїтись таким пекучим ранам!
бо я тебе чекала стільки літ..
І може знову зорепад шалений
нам поперек дорогу закрива
я знаю - Ти чекатимеш на мене,
щоб наші обійнялись два крила!
Тут холодно
палючої негоди
дитя вирує- хоче нас зчерствіть
й ховаємося
молимося Богу,
щоб він урятував від лихолітть
.. усе минуче..
Я ж - Тебе Чекаю.
І все одно ,що бавляться роки.
Ту нашу загадку весна не відгадає,
а ти чекай...або покинь!Покинь..
Шукаєш,відчувається знічев\'я
і я - мов істину - про себе шепочу
тримати усмішку повинна вдень я
бо лиш поночі я тобі пишу..
дякую)))
