Здається темрява назавжди полонила,
Всю її душу без вагань,
Плівою чорною покрила,
В очах не знайдеш ти питань.
В очах не буде більше болі,
Чи то душевної чи плотської,
Там тільки луни старих сліз,
Туди ніхто вже не залізе,
Не викрає того,чого давно нема,
Так легше жити,
без моралі й принципів,
коли на серці саме та,
котру,вже неможливо знищити.
Якій вже не потрібно друзів,
Потрібен спирт,щоб загоїти рани,
Не іграшка,допомагає їй заснути,
А сигарети дим,на покривалі…