Якось приснилось мені,
Що був я в сивій давнині
І бачив там старого діда.
Він був змарнілий і сухий,
Та погляд мав в очах важкий,
Його душа вже відділилась від тіла…
Але він встав із катафалку,
Сказав: «ти сину мій не бійся»,
Згадав себе, який був змалку
І вмить на ангела змінився.
Я розкажу тобі про себе,
Про неймовірно тяжку долю,
І підлетівши в вись до неба,
Сказав: «я був колись слугою»
Своїх думок не колоритних,
Не знав куди себе подіти,
Від сірих буднів не привітних,
Хотів на місяць я завити.
І не знайшов в собі я сили,
Щоб повернути життя в дію,
Недуга й горе підкосили,
Тепер у катафалку тлію.
ПР
«Там не буде краще»- ти повір мій сину,
Є плече надії у важку годину
Тішся тим, що маєш і радій що миті
Бо ніхто не знає кількість капель, що в життя стакан налиті.
