UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ПРОМЕНІ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ yaguarondi, 18.10.2015 - 09:45
Мабуть всьому початком став якийсь космічний холод, після якого теплим здавався навіть березневий сніг ... І тому промінь не скінчиться - як вдячність за тепло... скільки його у снігу? мало, але ж зігрів... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
усе, що Є - існуЄ - складається із Світла: Промінь - виходить із Точки і летить у Просторі безкінечно(у прямомму смислі цього слова - тобто Вічно) - таке ми називаємо ідеальним (Ідея тобто) чи духовним (Дух...); коли ж Промінь сам себе піймає "за хвіст" - він "закільцьовується" - летить не по прямій, як до того летів, а літає вже колом (по кругу) - у нього з"являється такий параметр, як проща, тому це вже те, що ми помилково називаємо Матерією, насправді ж це "речовина" - закільцьований Промінь є фундаментальною часточкою "речовинного світу" - нашого у тому числі - твердий, речовинний, але він також є Світло, Промінь, але в іншому його стані... (про це дуже цікаво і послідовно у поета-письменника-філософа Миколи Руденка у його "Гносис і сучасність"; таким чином - усі ми Світло - Промені, власне, які є вічними, а отже - безсмертними - тому такий фінал цього вірша - усе, що Є - це Світло (Бог, тобто - і Точка і Промінь водночас), а оскільки ми - Є, то МИ (у цьому вірші) - два Промені, які "із центра Всесвіту починаються і во віки віків не скінчаться" - я тут про те, що всі біди-непорозуміння - тимчасові, а кожна людина - є Світло і Тепло(Промінь) по суті своїй - Любов, тобто(Любов і є Світло і Тепло, візьміть, наприклад, Сонце - дві іпостасі: світить і гріє, а Сонце - це символ Бога, а "Бог - Є Любов"...)такий тут висновок, попри усі попередні почуття і настрої, спостереження і передчуття... оптимістка я отака-о: у Вічності усе в нас буде правильно і прекрасно - такий фінал цього вірша  якщо спробувати висловитися чим простіше
yaguarondi, 17.10.2015 - 22:55
Мабуть радіти весні можна лише за умови, що кроки наближатимуться, інакше навіть коли розтане сніг, а сніг - це завжди майбутнє - серцю буде холодно... Дуже красиве переплетення слів, спостережень, подій, думок, емоцій 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
той, чиї кроки віддаляються, був як березневий сніг - уже і не сніг, але ще і не вода - так, "холодна каша" під ногами - невизначеність у самому собі: сонце його ніжило, він вимагав тепла, але при тому - водночас - блукав зимовими (минулими давно) своїми снами - супутник той перебував у хронічному тоні горя, коли людина постійно марить власним минулим, втраченим безповоротно (як і кожне минуле), нав"язує без перестанку свої спогади (при тому - ідеалізує мертві події і мертвих учасників тих подій), домагається співчуття і зневажає-ненавидить того, хто співчуває, а тим паче - хто НЕ співчуває (бо розуміє, що за процес триває)... такі страждальці постійно ображені і роздратовані, бо все що їм пропонується - не те! не таке, гірше у порівнянні з утраченим і недостойне в усьому (якщо це навіть сонце саме) - отака форма некрофілії, дуже популярна, у тому числі і серед поетів, чи, скажімо так, "пишучих страждальців" - в отже, і серед тих, хто читає - так?... з такими людьми важко спілкуватися, бо вам уперто відводять роль об"єкта, тобто предмета неживого, чогось на зразок жилетки, об яку постійно витирають сухі свої сльози, зате цілком вологий "слиз, виділений із носа" (вибачайте за натуралізм тут)... найкраще, що можна зробити у такій ситуації - і собі стати "незворотним минулим" такого горе-мики... так врешті і вийшло а вірш гарний - передає стан - коли "лід уже "тронувся" - рушив тобто, лід...
Надія Гуржій, 05.03.2012 - 12:56
Промінь –з центра Всесвіту починається і во віки віків, як і ми, не скінчиться.  
Наталя Данилюк, 04.07.2011 - 13:39
"Кульбабових подоб і образів..."? (та це я про своє,звісно  )А роздум-ніжний,теплий і журливий!..  Стільки квіткових пахощів,світлих променів і ностальгії...  Люблю такі меланхолійні,чуттєві вірші
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я ж вам зізнавалася, що кульбабки люблю... вони -- як і ми, створені за образом і подобою небесного Зразка -- Сонця. І білими їх люблю, посивілими. У мене багато кульбабок у віршах. трохи я зараз маю різних клопотів, тому ніяк не напишу вам листа. але я про нього думаю
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
