Тебе причарувала на свою біду,
тебе чар-зіллям вкотре напоїла.
Тепер іду з тобою по життю,
але невже це те, що я хотіла?
Тебе люблю? Чому я так гадала?
Чому так гірко помилялась я?
А доля мені очі відкривала.
На жаль назад не має вороття.
Живемо разом ніби в двох світах,
по різні сторони одної барикади,
а час злітає, наче сірий птах.
нема на це у мене більше ради.
Зітхаю я, чомусь зітхаєш ти.
Обом нам важко? Ніби ти не бачиш...
Чому не кинеш? Прошу ж, відпусти!..
Чому зітханням мені душу краєш?
Тебе причарувала на біду,
тебе чар-зіллям довго напувала,
іду тепер з тобою по життю,
як жаль, але не цього я бажала...
