ми - люди, ми - жива матерія, ми тканини, зіткані із тканей нашех мрій....
кажуть, мрія - це машина часу, яка переносить нас у майбутнє,..але чи не занадто рожеве воно для нас? мрії дарують надію, змушують наші серця битися швидше, породжують сподівання в нас самих...вони нищать нас із середини, але на жаль ми розуміємо це надто пізно. Надто раптово ми зриваємо рожеві окуляри, надто раптово світ стає чорно-білим, надто раптово все зривається нанівець, надто раптово ми стаємо дорослими, надто раптово....занадто...
Що для нас мрія? До неї неможливо доторкунтися, з нею неможливо поговорити, вона не дасть поради і не утішить...але вона може зробити те, що ніхто н власний - вона дає право на щастя!! Коли закриваєш очі, включаєш гучну музику і відключаєш свій мозок - розпочинається час мрій...вони линуть і линуть і голову, живуть з нами, змушують нас посміхатисьі радіти, дают привід для щасливої нотки у нашій мелодії життя...
Але вони надто жорстокі, іноді можуть надати такого болючого удару, що можна і не піднятися, що можна залишитись там, посеред бруду, без друзів, без близьких, наодинці із собою....голі у своєму Я. За щастя помріяти надто жорстока розплата. Інколи прсто задумуюсь, яка ціна того щастя, що дає нам наша мрія...головне не переплутати світи, не почати жити в світі ілюзій, примар, міражів, не переступити межу між реальним світом і віртуальним, не зїхати з глузду від казки, що дає нам мрія....
В мене теж була моя маленька, кришталева мрія....але тепер я лише збираю іі рештки з пилу і бруду, з-під ніх перехожих і так званих "друзів"
Любі мої!!! мрійте!!!! мрії можуть вас врятувати від багатьх помилок, але станьте господарями ваших мрій....володарюйте ними, нехай ваш кришталь не розібється о байдужість чужих душ!!!
