А надворі весна-незвичайна весна,
Як повія чигає за рогом!..
Телефон і вона!
Телефон і вона...
І нічого між ними,нічого!
А надворі весна!Ця вульгарна весна,
Наче блудниця,проклята Богом!..
Телефон і вона!
Телефон і вона...
І нікого між ними,нікого!
І якась порожнеча,якась самота
У полоні гудків монотонних.
Ти сьогодні не та...
Ти давно вже не та!
Між кварталів,байдужих і сонних
Ти блукатимеш знов-і сумна,і чужа,
І незвично холодна,мертвозна...
Як по лезу ножа...
Так,по лезу ножа
Намагаєшся йти граціозно!
І терпиш,ніби в тебе душа кам'яна,
Прикидаєшся,ніби не ріже!..
А під ноги весна,
Ця плаксива весна
Сипле листя,скривавлене,свіже...
Весна як плаксива повія - образ незвичайний! А героїня дуже відважна і дуже жіночна, по лезу ножа граціозно - не кожній жінці це під силу! Молодчина, Наталочко!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро,Інно,за такі позитивні емоції! Рада Вашому візиту!