Існувати в спотвореному межами людського розуміння світі. Бачити жагу до життя істот, що не помічають зірок на небі. Залишатися у загальному вирі подій, не пірнаючи в нього через відсутність розуміння його первісних причин. Передбачати можливе падіння крокуючого поряд лише для уточнення надійності свого становища. Підтримувати обговорення події, до якої співбесідники ставляться байдуже, висловлюючи відсутні враження. Пропонувати хибні ідеї. Відмовлятися від змагання, аби не осягнути мізерність перемоги. Шукати відпочинок у напрузі. Підтримувати шкоду, що не має негативних наслідків. І називати це життям…
Світ не змінювався. Його почали перетворювати для поліпшення умов свого існування істоти, які не вміли зупинитися й оцінити нововведення. Вони були впевнені, що всі прагнуть одного, і перестали визнавати наявність інших варіантів, аніж поточних, поспішаючи по єдиному шляху до омріяного штучного комфорту. Ті, хто були останніми, намагалися наздогнати натовп, аби не втратити можливість бачити ту бажану мрію за байдужими спинами перших. Але якщо знищити єдино важливу для них ілюзію, то вони створять ще одну дуже подібну, щоб ті, хто попереду, не втратили право контролю, адже це довело б їхню мізерність, відсутність якої підтримує прагнення всіх до перемоги в безкінечному змаганні, що не має обмеження у кількості переможців, але нікого й ніколи не нагороджує.
Ці створіння навчилися рити надмірно глибокі нори, щоб дістати блискучі камінчики, повертати небу море і заплутувати вітер, та досі не вміють робити свідомий вибір напряму свого розвитку, адже всі їхні здобутки були б марними без підтримки випадкового спостерігача з подібними ідеалами. Тепер вони не вміють оглядатися, а тільки крокують у заданому ритмі, щоб не опинитися за межею влади стереотипу.
Невпинний потік безглуздої інформації підтримує сталість середовища проживання спантеличеного рекрута. Презентація безлічі прикладів образу типового успішного мешканця унеможливлює подальше адекватне ставлення до тих, які забули думати можливими рухами цих моделей. Та все ж їхній ідеал не є абсолютно відповідним до стилю проживання найкращих ляльок. Тож населення поділилося на тих, що підтримують прагнення до ідеалу та тих, що зневажають його. Невиправданим є те, що усі мешканці оцінюють своє ставлення до висунутих правилами контролю ідеалів та порівнюють своє суспільне положення їхнім, що й призводить до знецінення власних ідей та принципів.
Ілюзія неминучості зіткнення з майбутніми неочікуваними змінами спричинює безглузде прискорення у виборі подальших дій, внаслідок чого становище людини визначається випадковими обставинами, що створює картину постійної обмеженості вчинками інших жителів, чиї пріоритети чомусь були визнані важливішими за власні. Постійне перебування у тому ж просторі визначає хибну сталість оточуючого середовища. Споглядання подібних виявів дійсності, що були штучно впроваджені для уподібнення світоглядів більшості, ув’язнює їх у найпоширенішій системі образів ідеалу, вихід з якої здається непотрібним, оскільки зруйнує уявлення світобудови.
Викради свою спробу втечі з натовпу…
Дуже і дуже близьке мені. Просто часто задумуюсь суміжними з наведеними тут думками у різних інтерпритаціях, і намагаюсь побудувати життя якось не так, як інші...
А щодо думки Енея, то так чи інакше, але інколи доводиться проводити деякий час всередині, але при цьому залишатись самим собою, не піддатись чужим ілюзіям,.. це важко, але це можливо. У натовпі ти бачиш всіх, а тебе ніхто. Головне конструктивно споглядати, Lucre це вдалось.
Lucre відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З мовою все гаразд. та чому коли людина усамітнюється, вона на інших дивиться якось зверхньо? Ви ж такі самі з того "натовпу". І самі ж потворите світ.
Lucre відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
