Я не можу дивитись у майбутнє,
Та точно знаю, що без тебе проживу!
Ті часи певно були незабутні,
Та зараз в новій річці я пливу.
Вона чистіша, глибша та спокійна,
І все кудись мене несе й несе.
Хоч трохи довго та повільно,
Але я вдячна їй за це понад усе.
Не знаю я де дівся весь мій смуток,
І розпач зник – ніби й не було.
Я дуже рада, що не там, а тут
Нове кохання так раптово розцвіло.
Не мохом розцвіло, а білим пишним цвітом!
Й не лише білим, а й червоним теж.
З тобою познайомилась я літом,
А розлучилась посеред зимних одеж.
Але не жалію, навпроти – я рада.
Тому що я зараз щасливо живу!
А квітка-троянда для мене розрада:
Ні, не про тебе. Про юність далеку…
Та теж не мою…
