З лабіринту думок я знаходжу єдиний вихід
Опуститись на дно і сидіти там тихо-тихо
Це комусь все одно, комусь може бути на втіху
Там суцільна пітьма... і точно не буде до сміху
Я здається ось вибухну, робить свою справу тиск
Він на дні завеликий, та грець хай із тиском тим
Я ж упав, я ж на дні і мені не потрібно іти
Ані думати, дихати, змісту немає, мети...
Як же просто в думках все, як важко усе у житті
Не гадай і не думай, що очі заплющив і втік
Помилився так я і так знов помиляються ті
Хто так думає, марно, бо втечі секрети прості
Є одне лише правило в цеї життєвої гри
Як би сильно не падав, та йди не здавайсь а борись
І я також так зроблю, я свій побудую Рим
Доля здатна шанс дати, і ти не вагайся - Бери!
ну, Рим - це непогано,
головне, щоб не Вавилон....
гарний вірш)
MC_Yorick відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вірш вийшов наче самонавіювання.... мені реально було так собі на душі - але вирішив що все ж краще не опускатись і спробував пояснити і нагадати собі що вихід є з будь якого лабіринту
