Ніч стукоче в підвіконня,
вибиває дивний ритм,
хто там кривиться спросоння -
мавпа? слон? а може тигр?
хащі всюди непролазні,
і мовчить думок ріка,
недомовчані прокляття
розтискає тут рука,
бліді діви опівнічні
тягнуть береги в снопи
ну а ми чуття торішні
заплели собі в вінки...
і гуркочемо грайливо
тут наш дім і тут наш ліс
Наші душі чинять диво
Час пустивши під укіс.
