Сіяє світло православ’я
На древній Галицькій землі
Серед гонінь і зневажання,
Лишаються у нім стійкі,
Які не ждуть від віри зиску
І прагнуть істину знайти,
Що не піддались страху, тиску
І проти течії пішли.
Не розуміють цього люди,
Що вибрали просторий шлях,
Міркуючи, що Бог є всюди,
Зігнорувавши Божий страх.
Комусь сподобалась Європа,
Тому в католики пішов,
Хтось чинить з себе патріота –
Розкол для нього підійшов.
Забули те, що наші предки
Старались віру берегти,
Творили братські осередки –
Страж в православ’ї чистоти.
За Русь Святую повставали
В нас запорізькі козаки,
Щоб нашу віру не топтали
Поганські орди та полки.
У Києво-Печерській Лаврі
Цвіло подвижництво святе,
Міцне у вірі православній,
Нетлінні мощі свідчать те.
Міць православ’я утвердила
Пречиста Діва на горі –
В Почаєві себе явила
В палаючім вогнем стовпі.
В Почаїв їдуть православні,
Що в Галицькій землі живуть,
Де благодаттю осіянні,
Духовні сили там беруть.
Не бійся, стадо невеличке,
Благоволив про вас Господь,
Щоб дати Своє Царство вічне
За час терпіння та скорбот!
12.08.2011р.
