ніхто цього не знає…
але вони один одного люблять…
і розуміють, що разом не бути
помилок не пробачають,
помилок не гублять
їх не знищити за допомогою люті…
це він помилився…
він знищив вщент цю «голу» поему
а вона вірила, вона берегла акварелі
любов всюди: в серці, в голові, у венах
в дорослих у ліжку, у дітей на качелях
це він помилився
напаскудив, нафантазував, догрався…
ні акварелі не виручать і навіть не гуаш
він всього на всього від холоду ховався
і сам виніс вирок, роблячи собі «татуаж»
ніхто цього не знає
але вони один одного люблять
досі: коли січень, і коли серпень
помилок не пробачають і не гублять
вони не істоти, не можуть померти…
а можливо це омана?
його злихорадило тут у вірші?
а вона цього навіть не підозрює
як хтось пишучи тут рядки
не плаче, просто не так живе…
17. 08. 2011
