Написав під враженням твору Туманової Рози *** http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266711
Але думки, мені подумалось, будуть цікаві і іншим нашим читачам та поетам.
Тому і вирішив надрукувати їх, як звернення до всіх поетів.
Поезія без думки неможлива. Ще в Біблії було сказано - "Спочатку було СЛОВО".
І похвально, що Вас мучать філософські і поетичні думки. Людина, яка думає - розвивається... Бо все тече, все розвивається і "ніколи не можна два рази увійти в одну і ту саму річку "(народна мудрість). І тільки дурень говорить - "Я життя прожив би так же само і поступав би так же само". Тому напевне і Бог віднімає нашу пам'ять про минуле наше життя (А живем ми мабуть не один раз).
Людина завжди користується стандартною поведінкою (масками). На анекдот - сміємось, на горе - співчуваєм і т. д).
І не зривайте з людей цих, як ми називаєм, масок. Не будьте, як вам здається новаторами. Бо за таким новаторством встають людські трагедії: політичі, сімейні, любовні, просто людські... Бо всі ми користуємся цими масками (стандартними положеннями). Пам'ятаєте: "Весь світ - театр, всі люди - артисти..."
Все надбання людської цивілізації заключається в вироблені таких стандартних мислень та положень. Школа, наука, техніка, мистецтво, юриспонденція, закони всіх держав... - всюди стандарт.
І навіть тварини ідуть по тому же шляху (навчають своє потомство житевим поводженям при певних ситуаціях).
Правда коли людина не знає підходящої стандартої поведінки, вона винаходить свою (якщо вдалу - гордиться, якщо невдалу - корить себе - "Який же я дурень"). Але вже має на увазі цю ситуацію.
А як себе людина поведе в тій чи другій ситуації залежить від того наскільки вона освідомлена по цю ситуацію. І буває, що якась маленька дрібниця або нюанс (хімічна речовина (таблетки), якась новина, настрій, розлитий чай на коліна і т. п.) можуть змінити думку на зовсім протилежну.
То чи можем ми все знати про цю ситуацію. А сюди треба включити час минулий, майбутній, сьогодення, обставини (минулі, сучасні, майбутні), оточующих людей, ваше відношення до них.. і ще дуже багото чинників. І чим більше ви будете в них заглиблюватись, тим більше буде їх виникати. І в кінці-кінців ви себе обмежите в розгляді цих полій та обставин... А потім виявиться, що якась обставина, яку ви відкинули, зіграла ключеву роль. От вам і Істина...
Істина багатограна - посягнути ЇЇ нездійснена задача для людини. Вона, як "Фата моргана", як горизонт - чим ближче ти до до неї, тим дальше вона від тебе. Бо відкриваються нові деталі, нові обставини і всі вони зв'язані між собою і горизонт відступає... і так до безконечності. А перед нами тільки той сектор, який охоплює зір.
І ще древній Філософ сказав - "Я знаю, що нічого не знаю".(Точніше - "Я накінець пізнав те, що мої знання дуже малі, хоча другі не знають і цього".
Істина підвластна тільки Богу!!!
Але думайте, творіть (бо нащо ми тоді живем на світі...), а всі наші думки-творіння достануться Творцю. І це Його уже справа, що з ними робити і що нам воздати за них...
Як з капель народжуються струмки, із струмків ріки, із річок океан, так і нашиі думки поповнюють Вселенский Разум.
Тож призиваю - ДУМАЙТЕ...
І хай ваші Думки будуть Світлими і Мудрими!!!
І приносять вам Задоволення (Щастя) і Самовдосконалення...
Знайшов текст для творчих людей, для розвитку особистості: (29.07.2014р.)
Бегущие по кругу
Прежде всего, мы не можем изменить то, на что не обращаем внимания. Несмотря на нашу феноменальную склонность к самообману (именно эту склонность, а не невежество Альфред Адлер, знаменитый австрийский психолог и создатель системы индивидуальной психологии, предлагает считать главным признаком глупости), кризисы и трудности выбивают нас из зоны комфорта, создавая условия для изменений. Комфорт часто порождает «залипание в ситуации» и отказ от развития. Практикующим психологам приходится сталкиваться с этим часто, ведь к ним приходят, как правило, внешне благополучные, но неудовлетворенные внутренне люди. Первый признак такого «непроживания» собственной жизни — это симптом «дня сурка», ощущение бега по кругу.
Однако и отдельный индивид, и целые сообщества могут измениться, если осознают свои потребности и эмоциональные привычки, научатся правильно расставлять приоритеты и совершать конкретные поступки.
Рассмотрим этот процесс на примере выбора профессиональной идентичности. Сначала мы или «придумываем» себе профессию, или, возможно, попадаем в нее совершенно случайно. Внешние события и обстановка — изучение основ профессии и ее практической части — приводят к появлению внутренней структуры, затем каких‑то интроектов (подсознательные правила, управляющие поведением. — «Капитал»), когда нечто, происходящее извне, воспринимается человеком как то, что происходит у него внутри. Иногда индивидуум воспринимает это слишком близко. Представьте себе учителя, который начинает верить, что он действительно является моральным образцом и не может позволить себе определенное поведение, допустим, зайти вечером в бар. Или психолог пытается спасти даже тех, кто его об этом не просит. Так те, кому в силу определенного рода занятий приходится отвечать за безопасность, превращаются в параноиков.
Профессиональная деформация — следующий этап профессионального становления. Этот период может оказывать на личность разрушающее влияние, если не принять меры. Так постепенно мы осознаем себя как профессионалов того или иного уровня, осознаем свою принадлежность к той или иной социальной группе. И в этой ситуации привычки превращаются в потребности.
Полный саботаж
Самый традиционный подход к любому изменению — применение силы воли и дисциплины. Но способ этот довольно ограниченный и малоэффективный, да и подходит далеко не всем, а лишь так называемым волевым натурам (в просторечии их еще могут называть упрямцами). Конечно, если удастся собрать целую корпорацию упрямцев, то можно надеяться на успех, например, организационных преобразований, предпринятых в стиле волюнтаризма. Но статистика результатов применения волевых методов заставляет задуматься над альтернативными вариантами внедрения изменений. Например, 25 % американцев отказываются от своих традиционных «новогодних» (данных, между прочим, при свидетелях) обещаний уже через неделю, а 60 % — через полгода. 70 % попыток провести организационные изменения обычно заканчиваются провалом. Даже в ситуациях, когда речь идет о здоровье, что, казалось бы, должно стать стимулом, человек не очень‑то спешит изменить себя. Так, лишь один из семи пациентов кардиолога меняет свои вредные привычки после сердечного приступа.
И люди, и организации часто саботируют самоконтроль и дисциплину. Потому что самоконтроль изматывает. Если мы перегружаем психику напряжением, — она начинает барахлить
То есть и люди, и организации в большинстве саботируют самоконтроль и дисциплину. Почему — вопрос неоднозначный. Один из ответов на него — самоконтроль изматывает. Если мы перегружаем психику напряжением, она начинает барахлить. Поэтому чтобы справляться с множеством трудностей и задач, используются привычки — и вот мы автоматически, бессознательно или реактивно реагируем на какие‑то обстоятельства и повторяемые действия. Такое поведение, в отличие от осознанных действий, гораздо менее энергозатратно.
Измени себя сам
Попробовать измениться меньшими усилиями и вместе с тем более эффективно можно другим путем — нужно выработать новые привычки. Или отказаться от старых, что в общем‑то одно и то же. Чтобы заменить одни привычки другими или приобрести новые, нужно определиться с действиями, которые мы хотим выполнять — назовем их ритуалами. Через какое‑то время ритуал превращается в эмоциональную, поведенческую, культурную привычку. Например, руководитель привыкает к паузе, которую необходимо дать подчиненному для объяснения своей позиции или предложения, а потом уже говорить самому. Хотя как личность он может быть нетерпелив и в других ситуациях высказывает свою точку зрения первым. Есть привычки по отношению к определенным эмоциональным реакциям — навязчивые, тревожно-фобические. Самый простой подход, который используют для изменения привычки, — повторение ритуала, пока он не станет выполняться автоматически в определенных ситуациях.
Ритуалы и сформированные ими привычки хорошо работают для задач корпоративной культуры, вовлечения и мотивации персонала. Великому управленцу Ли Яккоке (американский менеджер, был президентом компании Ford и председателем правления корпорации Chrysler, автор автобиографических бестселлеров. — «Капитал») удалось всего лишь ввести в привычку менеджеров готовить ежедневный отчет. Это позволило ему в дальнейшем сделать выпускаемые корпорацией автомобили намного более качественными.
Иногда работает и провокативный парадоксальный подход — запрет на желательное действие или требование повторять нежелательное действие (хорошо работает для упрямцев, интеллектуалов, саботажников и недоверчивых).
Не бывает универсальных инструментов управления, как и одинаковых методов изменений для разных людей. Знаменитые психотерапевты говорят, что придумывают новый вид терапии для каждого пациента, а великие менеджеры — новые организационные методы. Но все терапевтическое и управленческое разнообразие укладывается в три основные формулы: изменения сверху вниз, привнесение изменений в организацию извне и изменения изнутри организации. Каждый подход имеет свои особенности и ограничения. Как детские болезни могут настичь нас в любом возрасте, так и наша идентичность может меняться и сопровождаться кризисами и конфликтами на протяжении всей человеческой жизни.
Позитивная идентичность (кем я хочу себя видеть) находится в состоянии вечного конфликта с идентичностью негативной (кем мне нельзя быть). Например, на место провинившегося работника берут другого кандидата — человека со своими профессиональными плюсами и минусами. Но его постоянно негативно идентифицируют с предшественником, предостерегая от повторения его ошибки. В таких условиях новому сотруднику будет тяжело раскрыть свои способности полностью, ведь он будет скован необходимостью доказывать, что он «не такой», вместо того, чтобы творчески развиваться и реализовывать свои лучшие стороны.
Рискуйте менять свою жизнь. Ведь в противном случае в ней ничего не будет происходить. Нужно быть готовым к тому, что ты изменишься — да, постареешь, да, что‑то потеряешь. Задача самоизменения может быть сложной. Мы бываем ригидны (то есть привыкаем к определенному ритму жизни. — «Капитал»), цепляемся за привычное, даже если оно нам совсем не нравится. Некоторые бросают все силы на изменение внешнего образа, а то и на имитацию успеха. Возможно, кого‑то поддержит и это — лишь на некоторое время. Балансируя на грани устойчивости и гибкости, мы сохраняем свое внутреннее «Я», развивая наш жизненный проект разнообразнейшими способами. Именно сейчас и именно в нашей стране изменения происходят так интенсивно, что человек, встав утром с кровати, едва ли с уверенностью может утверждать, что он все еще тот, который вчера вечером ложился спать. Внешние факторы и внутренняя работа приводят к изменениям в идентичности — этому ощущению внутренней целостности и отождествления себя с реальностью.
Подробнее: http://www.capital.ua/ru/publication/25894-zhiznennye-krizisy-mozhno-zastavit-rabotat-na-sebya-sdelav-ikh-fundamentom-izmeneniy#ixzz38q3tLPtj
Поезія - то спів душі і серця!... А думка та пливе із голови. Якби ми слухали частіше серце, я впевнена - не було б горя, бід, війни.
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Поезія - це напевне бажання людини внести в наше похмуре життя якісь радісні і возвишені елементи сприйняття світу. Чим би дитя не тішилось лиш би не плакало... Шутка звичайно... та світ від цього стає трохи рожевішим...
Якщо безпосередньо про сам твір, то "чим ближче ти до до неї, тим дальше вона від тебе" питання чисто з філософської галузі "чим ширшим стає наше буття=звідане, ти ширшим стає небуття=незвідане".
Дуже багато цитат філософіф - отже знайомі з філософією. втім Мені не відомо, наскільки ви заглиблені у філософію, але багато з того, чого ви тут торкаєтесь і до чого закликаєте (Думати)саме у цій архінауці і тлумачиться. А саме "думати" не є достатнім, і мислити, і міркувати також. Необхідно ЗАмислюватись, бо саме чергова сходинка піднімає, а не довга-довга дорога і процес "думанн" сам по собі не є цінністю, так як і думка. це як папіреуь на якому зображено когось з видатних діячів і намальовані цифри, папірець з купою захисних ступнів. Це засіб для оволодіння, придбання чогось, а зовсім не мета. Розумієте мене? думкою людина може осягнути, це знаряддя, засіб.
"бути особистістю рефлексуючою з критичним ставленням до оточуючої дійсності" таким чином я б стисло сформулювала головну думку вашого трактату.
А побажання пр кінці - особливо мені до вподоби.Дякую! І Вам - Світла і Мудрості!
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, що відгукнулись. Звідси виходить, що ця проблема трохи Вас хвилює. Мабуть навчаєтесь на філософ. факу. тому, що багато слів і ніякої ясності - словом "рефлексія". Вся біда "філософії", що вона не внесла ясності ні в одну проблему, не розвязала ні однієї житєвої задачі.
А біля неї крутяться не одна сотня псевдо вчених (науковців). Єдина ціність цієї науки в тім, що вона призиває - ДУМАЙТЕ.
Правда думати (цей процес Ви називаєте різними словами та суті це не міняє) можна уставившись вдаль і через якийсь час заснути, забувши вже про що були там ті думки. А можна поставити ясну ціль - зрозуміти суть явища, рішити конкретну задачу. Оце і є філософія життя. Все інше так звана "рефлексія" - балаган думок від лукавого...
Бо чим ясніша ДУМКА, тим мудріша людина!
Збагачуйте завжди своїим думками навколишне життя і будите мати щастя в душі...
умаю). І будувати не на примарних ілюзіях, що щастя - це модний одяг, смачна навязана їжа та "упитися" алкоголем. А Розвивати в собі духовні цінності, думати, розвиватися. Не треба боятися бути собою, й проявляти себе. Працювати над собою.
І буде нам щастя і гармонія з собою та Всесвітом
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А працювати над собою важка робота. Потрібне коло однодумців...
Простіше день і ніч сидіти в міні чаті і висловлювати там свої "Супер Оригінальні Думки"...
Про розвиток - дуже правильно. Людина, яка не удосконалюється - стоїть на місці, то не розвивається. Отже деградує. Розвиваймося, бо немає меж досконалості
А мені не хотілося б, щоб люди користувалися масками - тобто показували словами, лицем те, що вони не відчувають насправді, або не думають, догоджаючи тим іншим. Фальш - не приводить ні саму людину, яка цим користується до хорошого - ні інших, бо "Правдою світ пройдеш і вернешся, а брехнею пройдеш, але не вернешся", бо не приводить це ні до чого хорошого. Пригадайте реальні випадки з свого життя. Гадаю, згадається.
Про стандартну поведінку. Так, всюди є стандарти. Але є якісь стандарти загальні ввічливості, не убий, не вкради... Це потрібно, але ми боїмося сказати свою думку, зробити по іншому, що не перечить гуманності, ввічливості , але боїмося. Бо не хочеться виглядати ненормальними. Це важко, це осуджують. Бо інші, наприклад, хотіли б тільки купатися під каплями дощу, але хіба можна ходити босими ногами по траві - піднявши руки вгору.Це тю-тю. Це така радість, таке щастя - це єднання з природою. А я роблю.
Але люди і хороше бояться навіть сказати. - Я бачу гарну жінку. Я їй кажу: -Ви красива - будьте такою і надалі. Люди краще нічого не скажуть, а ще краще якесь гостре слівце, посміються, або і похвалять але між собою. В вічі говорити якось неприйнято. А люди бояться похвалити, допомогти, займатись спортом, творчістю, створювати сімї. Охочіше пють пиво і курять сигарети. Чомусь така сумна картина. Стаємо не людьми, а бидлом. Йдучи за тим, що нам навязують, ховаючи свою сутність у маску.
Істина одна, а якщо ми до неї не дійшли, то це свідчить тільки про обмеженість людського розуму - щоб ми її осягнули.
І ще один вислів про наш розум: "Я знаю, що я нічого не знаю, але є люди, які і цього не знають". Так що не все так погано
А Богу, дійсно, що все відомо і істину теж, а наша справа бути собою: думати, розвиватись, максимально сповідувати заповіді Бога (я не сектант, і не фанатик - я так д
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві. Мислити, а тим більше поступати нестандартно, дуже важко. Це подібне на розвязування незнайомої задачі. А люди користуються стандартними "масками" поведінки. Бо щоб поступати нестандарто необхідно мислити...
А чому в людини переважає тваринний підхід до життя? Бо тваринні відчуття є первиними і направлені на виживання: страх, голод, агресія, продовження роду... (І компліменти красивій жінці відносятся сюди (хід, щоб сподобатись їй). А як бути з некрасивими. Ми ж з Вами зараз філософи. От Вам і природний відбір).
Для людства уже напевне зменшилась проста роль виживання. Необхідні нові генетичні зміни: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185998
Так хто ж їх проведе?..
А про вислів древнегрецького філософа - великий жаль. Бо це розуміють дуже мало людей - ті же філософи. А остальні тільки тваринні потреби: їсти, пити та розмножатися...
Про людську сутність я дещо сказав в своїх віршах філософського напрямку...
Будем надіятись, що рано чи пізно людство поставить в пріоритети вищі цінності людського надбання.
А поки що всі засоби інформації штовхають нас на сприйняття світу тільки з твариної точки зору (споживання). І навіть в Біблії - паства є стадо, пастир - Господь. А в наш час зайняти роль бога є дуже багато бажаючих, але для початку з людей потрібно зробити стадо. От такі невтішні думки...
Тому я і кажу, що поети мусять бути іншими. Вони ж - світочі людської думки...
Думки цікаві навіть дуже . Є над чим подумати.
І над сайтом теж . Два десятки людей прочитали вже. А ні в кого ніякої думки.
Глибоке мислення. дуже глибоке
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, що читали. От тільки не зрозумів до кого відносятся думки про глибоке мислення
А думка та пливе із голови. Якби ми слухали частіше серце, я впевнена - не було б горя, бід, війни. 
Шутка звичайно... та світ від цього стає трохи рожевішим...
