кав’ярня. чотири напівтемних стіни
близько десяти розкиданих столиків
і сотні таємних розмов
ось так розпочнеться наша історія..
це буде осінь.
щось середнє між вереснем і жовтнем,
а можливо пізня осінь,
але точно знаю - це буде та сама осінь.
насправді, не знаю як ми познайомимось
чи це буде у центральному парку,
чи ми будемо вже знайомі? – не важливо,
нехай це буде несподіванкою для нас з тобою, а далі спогад..
кожен розповість свою історію:
як він потрапив сюди,
як любить осінь, цю не зрозумілу осінь
що змахує часом на пил,
і хоче змінити життя, та тільки не знає -
не вистачаю йому – когось чи сил?
і, напевно, саме тоді в голові промайне думка:
«блін, а ми таки схожі»,
і кожен з нас це відчує водночас..
та це буде хибна думка, бо насправді ми дві протилежності,
як протилежно існують клеми у різній фазі –
так і ми,
але, напевно, саме це буде тримати нас надалі разом..
я буду одягнена в джинси і довгий світер
і ледь закручене волосся буде тріпатись в урізнобіч
а ти..ти будеш поруч в старих кедах, джинсах
а поверх футболки натягнуте щось схоже на кофту.
здійметься сильний вітер,
я подивлюся на тебе і зрозумію, що не хочу нічого втрачати
а ти просто скажеш : «Ходімо на каву»
ти зрозумієш..
