Ти прийшов в моє життя
Так нежданно і раптово.
Що ж… втікаєш, бо нема
Почуттів. Не все так скоро.
Моє серце ти відкрив,
Не знайшов собі нічого…
Не хотів, але розбив
Промінь світла золотого.
Ти є зовсім не такий,
Як до того зустрічала.
Ніжний, щирий та сумний.
Ще таких не помічала.
Але це лише обман:
Середина - не поверхня.
Гостре слово, як наган.
Я не можу бути зверхня!
Мені боляче, що ти
Просто-напросто не віриш!
Як мені тепер, скажи?
Серце навпіл не поділиш!
Недовіра - це найгірше!
Ну чому змінився ти?
Та нехай… бо я вже більше
Не буду назустріч йти!
Вір, не вір! Час все покаже…
Чи я ангел, чи ніхто.
Лиш тобі одному скажу,
Бо мені вже все одно…
Я така, яка я є.
Так, я не свята, а грішна!
Так, я вірю, що живе
У світах любов правічна!
Ти десь думаєш, що я
Надто світла і чутлива,
Що вразлива є душа,
Вона сяє так мінливо.
Твоє слово – лезо гостре.
Ти смієшся – мені жаль.
Ти – кросворд, що так непросто
Розгадати всіх питань.
Вже зима спішить повільно
І впаде нам білий сніг.
A мені вже все, все рівно,
Що ти міг, але не зміг!
Зацвіте душа весною
І зігріє всіх тепло,
А я буду лиш собою
І засяю все одно!
Лекція із соціології...