Дай доторкнутись твоєї долоні,
Поглянути в очі і тихо сказати:
«Лишусь назавжди у твоєму полоні,
Ще довше не можу я щастя чекати...»
Ти така ніжна, мов пролісок сніжний,
І як неможливо тебе не любить?
Почуття ти пробила зовсім «не книжні»,
Змусивши світ зупинитись на мить
Дай доторкнутись до тво̀го волосся,
Відчути всім серцем п’янкий аромат
Забути мені як невтішно жилося,
Поринуть душею в квітучий твій сад
О зірко яскрава, о мрії мої!
В темную ніч проведи по стежинці!
У ті пречудові та тихі краї,
Де ми зостанемось вдвох – наодинці…