Те серце що так боліло,
У шкіру я сховати мушу.
Чотири колеса везуть тіло,
А два - несуть мою душу.
Ми ті хто дорогу не вибирали.
Дорога сама вибрала нас.
Сталевих коней ми осідлали,
А інші не зрозуміли нас.
Дощем та сонцем не злякати
І вітер для нас рідний брат.
Долі кращої годі й шукати,
Бо не пізнати усіх втрат.
Нема що втрачати і дорога
Для нас лиш домівкою є.
Для тих хто в біді допомогу
Ми із щирістю надаєм.
Не ділимось на бідних й багатих.
Ми рівні усі за кермом
І тих кого нема пам'ятати
Ми вічно тепер беремось.