Я задихаюсь в пустій, чорно білій квартирі… тіло тремтить від вже давно знайомого відчаю… пальці набирають незнайомий номер… хвилина… гудок… вибиваю… розбитий телефон і відкрите вікно, щоб хоть якось зупинитись, прокинутись… чергові сигарети з тумбочки в тумбочку… чорна кава вилита і вже зеленіє в чашці міцний чай... випитий до дна, як і моє терпіння…
Реальність бере в гору і розумію - інший став солодким болем мого спасіння… п’янка залежність… і вже не насмілююсь заперечувати правду… безжальна відвертість… жорстока захопленість… потрохи божеволію від горя… всі щирі і настільки необачливі слова миттєво змінили все… я буду жити і вибачатись… бо я знаю, що кохання яке ти зараз відчуваєш, здаватиметься тобі через пару років життя навіженством або безглуздою грою…
