А ти наснилася мені на днях,
Ніби, з Кармен гуляєш ти лугами,
Яскраве сонце, неба синій стяг,
Все зеленіє, вода біжить струмками.
Ти, безтурботна, світла й босонога,
Ступаєш злегка по траві, в росу.
Кудись за обрій покотилася дорога,
З струмками заплітаючись в косу.
Я десь стою неподалік, милуюсь,
Крізь гілля верби погляд твій ловлю
І від всього на світі абстрагуюсь,
Й за твоє щастя Господа молю.