Брудно жити стало в світі!
Час біжить...відлІк пішов...
Будень.Понеділок.Літо.
Зранку прокидаюся о восьмій,
Знаю,можна б повалятись до обіду,
Телевізор... увімкнула перший,
Перемкнула! Другий, третій...
До двадцятого дійшла - і врешті
Вимкнула! Нічого путнього,
Все теж...
Що і вчора, позавчора, п"ять днів тому:
Політичне вже дійшло смішного (гроші, влада),
Релігійне набуває обриси страшного (гроші, влада),
Все економічне десь на рівні "фантастичне",
Передачі розважальні - недолуга вада!
Деградуємо, панове!
Розумова зрада.
Радіо - аналогічно.
Інтернет...
Масса інформації, можливостей потічно.
Двадцять перше за вікном,
Логічно...
То відсотків десять - вартісних. Все інше
Аж протухло у сімітті,
На вічно!
Йду по вулиці - з газетою зустрічний,
А на шпальтах вся та мішура. Скептично
Усміхається до себе. Прочитав там
"Не заангажОвані ми політично"!
Чесні ЗМІ. Ага! Ми просто хвалим владу...
Так...від серця,чисто символічно!
На білбордах, вивісках, на стінах,
На стовпах всміхається мужчина
І як чотирнадцятий Луї вважає "Я - то Україна!".
Ти - це всіх нещасть причина,
А хоча.
Хто в тому винен?
Ми ж самі.
Пройшло п"ять днів!
Будень.П"ятниця.Вечірнє.
Молодь розважається
Безмірно:
Алкоголь, наркотики, цигарки - прошу!
Ще не повнолітній? Пофіг! Гроші!
Гроші.Гроші.Знову гроші!
Вже від них, здається, воші.
Голова щодень, то чешеться "О, Боже"
Подумки балагаєш "Де ж дістати грошей?".
Бо без них. Та що ти в цьому світі можеш?
А найперше - у своїй країні:
Ти без них ніхто!
Ти не людина.
Прокидаюся в суботу. Ринок.
Там новин, як завше більше, ніж повинно.
Біля входу - бомж. На їжу просить.
Згадую думки в суботу - ГРОШІ!
Між рядами жіночка з корзиной,
Киньте трохи, ми на дитбудинок.
Заодно біжить чернець як на пожежу -
"Жертвуйте на храм", а якщо бреше?
Вже не знаєш вірити чи слати
Їх подалі, бо в країні рідній,
Боже, довіряти стало не надійно!
Ми псуємося як овочі в пакеті,
Кинь одне гниле - заразить кожне третє.
А тоді усі підуть...
І шукай тут виних,
І шукай тут суть.
Вихідний.Неділя.Спокій.
Скільке пройде днів чи років,
Лиш єдине знаю поки -
Кожен тягне на Голгофу
Свій хрест!
І, напевне,
Кожен відповість за денне.
Чи знайдеться відповідь у мене?
Ранок. А надворі темно!
Сутінковий край, країна ревних:
Ревних вірі (неправдивій часто),
Ревних ідолам, кумирам, гаслам,
Ревних всім і ревних всьому
Жаль...
Що не собі самому!
і не краю...
Жаль...
Жаль, що й я така.
І я в болоті потопаю!
ID:
286572
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 16.10.2011 13:21:57
© дата внесення змiн: 17.10.2011 12:25:22
автор: Чорна птаха
Вкажіть причину вашої скарги
|