Я б хотіла, як ти , малювати
Ніжним пензлем свої відчуття,
Бо я слів вже й не можу дібрати,
Щоб красою наповнить життя.
Відчуваючи колір небесний,
Я писала би мрію свою,
Обирала би фарби я серцем
Десь далеко, в казковім краю.
Тобі сили небесні всесильні
Дарували найліпший талант.
Мої ж рими, прості і незрілі,
Не опишуть прекрасного шат...
Кожен рух твого ніжного пензля
На століття карбує цей світ.
Посміхнешся - і бачиш, сміється
З полотна твій майстерний політ.
Трохи суму - і фарби, мов диво,
Малюватимуть дощ, як живий...
Ти поглянеш - "О, ні, не красиво" -
Бо не знаєш собі ти ціни.
Ти пиши, коли серце сміється,
Почуття ллються фарбою в світ,
Бо веселкою небо здається,
Коли рвешся в свій творчий політ.
Дарувати красу людям будеш,
Щоб серцям їх хотілося жить,
Бо я знаю, що понад все любиш
Свої фарби і творчості мить!
