Заклятий ворог мій –
крилатий, чорний змій –
закутий у тюрмі,
у вогняній безодні.
Підступний, хижий звір
шле у широкий світ
закляклий погляд свій –
жорстокий та голодний.
Б’ється змій у грати –
сильний, наче смерч, -
вартовий на чатах
взяв у руки меч.
І знову
віч-на-віч –
йде битва день і ніч.
Не вийде нічия
у боротьбі жорстокій.
Божественна любов,
а чи звіряча кров –
і знов не знаю я
з якого буду боку.
Магічна ніч піде
і прийде грізний день –
марнотних справ людей
збирає змій данину.
Настане судна мить:
під зойк гучний сурми
від древніх стін тюрми
залишиться руїна.
Горя всі хильнемо –
тужно б’є набат.
Ангел ти, чи демон?
Жертва ти, чи кат?
І знову
віч-на-віч –
йде битва день і ніч.
Не вийде нічия
у боротьбі жорстокій.
Божественна любов,
а чи звіряча кров –
і знов не знаю я
з якого буду боку.
Зміїна луска
і груба шкіра.
Розбита в друзки
уже сокира.
Лиш ляскіт зброї
й гарячий подих –
з самим собою
бій за свободу.
Душі рівнина
вогнем залита.
Нема упину –
та смерть не сита.
І сміх, і стогін -
бальзам на рани.
А перемога –
це лиш омана.
Відчуває серце:
це останній бій.
Страх хай не здригнеться
у душі твоїй.
І знову
віч-на-віч –
йде битва день і ніч.
Не вийде нічия
у боротьбі жорстокій.
Божественна любов,
а чи звіряча кров –
і знов не знаю я
з якого буду боку.
21 – 23. 11. 2011.
