По деревах (незайманих), давно пройшовся листопад,
Інієм покриваються поля на безмежних ланах,
Тихо скрегоче (мов вперше), у затишку град.
У моду вже давно пішли сонети,
Алкоголь, як засіб спішних фраз,
Кричать, п’яніють та ла-ла поети,
В голові все той французький zaz.
Надривно, склеюючи слова та спів,
Кидаючи прикметники і звороти,
Змальовуючи барви попередніх снів,
Хоча потрібно було брати просто вищі ноти.
Залиш її,
Цю осінь тиху й скуту,
Пробий нові мости, нові вже ринки збуту.
”Гу-гу” - десь кажуть сови й фазани,
Я так люблю ці перші кроки невідомої зими.
22.11.11
Автор категоричний - не лишає адепту варіантів вибору. Вінчувається, що автор читав Бодлер і він його зачепив. І очевидно ще щось - часів французького романтизму, модернізму та декаденсу. Успіхів!
все буває вперше. 
