Мене від світу заховає сніг.
Напоїть трунком крижаних лабетів.
Замерзне у повітрі німий сміх.
Я загорнусь у прах нічних заметів.
Жовтава свічка кине брудну тінь-
Їй згарище душі святить несила.
Я озирнусь на стогін поколінь
Й відчую сморід. Тінь-безсила.
О так, піднятись до антен,
Порвати сон нічного міста.
Нікчемних ліхтарів рефрен
Зруйнує ритм рапсодій Ліста.
Віддамсь безумству всіх вітрів,
Аби ридало небо мною,
Щоб захлинувся біль світів
І...перестала жить... тобою...
Мене від зради заховає сніг.
В обірваних сердець-фальшивий тон.
Ти прочитай в очах моїх:
"Я так люблю тебе, ..."
