Осінь моя золотава…
І знову в душі печаль,
На деревах знову оправа,
Пекучого золота грань!
Ногами-по листі безсмерття…
Душа вже далеко-десь там,
А небо сльозами прорветься,
Гіркими й холодними нам!
І серце охопить недуга,
А ліків від «цього» нема.
Не знайоме усім,й не хвороба,
Посиляється в тілі зима!
Й та осінь,у вогні так палає,
Але полум’я швидко згора,
І від мене усе вже тікає,
Ось і осінь,так скоро пішла!
«Повернися»-благаю щоденно,
Я благаю-Вона все мовчить…
«-Ти чекаєш її даремно»,
В мене серце у грудях кричить!
Ось проходить усе так миттєво:
І радість,і відчай,і жаль…
Я чекаю тебе моя Осінь,
Обізветься у серці печаль!
2008 р.
