Океан... Бездонний,прекрасний,величний.На нього можна дивитися довго і безкінечно.Він дає довгожданний відпочинок душі та тілу.Його тиха мерехтлива гладь вабить до себе.Ти повільно заходиш в океанську прохолоду і відчуваєш легке збудження в усьому тілі.Хвилі приємно пестять тебе,наче руки коханої людини.Ти занурюєшся все глибше і глибше,і не можеш встояти перед нестримним бажанням пірнути в океанську глибінь.
Океан заманює тебе все більше і більше.І ти пливеш на поклик стихії.
Так і ми,наче в той океан,занурюємося в глибінь пристрасних почуттів,яка немов лагідні океанські хвилі пестить наше серце і тіло.Та з кожним днем все більше тягне нас на дно.Але жоден з нас не хотів би врятуватися від такої неминучості,навіть не знаючи,що чекає в кінці-велике кохання чи болюче розчарування.
