...стає лячно коли мрії складаються із щоденних
повинностей та буденності...
більшість бідкається що уже давно мала б прийти зима
але насправді є кілька очевидностей
зими приходять тоді коли настає їхня пора...
через нашу надмірну впертість стає важко дихати
це ніби озонові діри проникли у серце та спокій
і кожному із нас так невимовно ще хочеться вижити
що рідко хто на кінець зрозуміє
життя - це одна із найбільших утопій...
Так зіронька.Із за за самих людей - які самі є причиною страждань і болі,всього - все так.Мені подобається твій стиль.Оригінально,легко,сильно.Давно такого не читала!!!Я Тобі пророкую вершини)
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вершини?..
Ну нехай будуть вершини, я не заперечую!
Дякую Олесічко!
Життя, що знаєм, неправдиве,
Тому і мрії в буднях і трудах.
Коли нарешті зрозумієм хто ми,
Пропаде смуток, депресивний стан!
Івана17:3-5 "3 А щоб отримати вічне життя, потрібно пізнавати тебе, єдиного правдивого Бога, і посланого тобою Ісуса Христа. 4 Я прославив тебе на землі, бо завершив працю, яку ти мені доручив. 5 Тож тепер, Батьку, прослав мене: дозволь мені бути біля тебе і мати ту славу, яку я мав, коли ще був з тобою — до створення світу."
...через нашу надмірну впертість стає важко дихати
це ніби озонові діри проникли у серце та спокій... -цікавий хід думок. Все ж таки в цьому щось є. Мудрий роздум!
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00