Усе на світі чорно-біле.
Усе на світі є живе,
Бо чорно-біле - то не сіре.
Це вічність, вічність не мине...
Це день, це ніч, це чорно-біле,
Не чорна ніч й не білий день.
це всі інь-янь - життя зрадливе,
Порив думок і злет пісень.
Це все життя, лише під чорно-білою вуаллю,
Це все, мов шахматний турнір.
це чорно-білі клавіші рояля,
Це просто гра життя, а ми актори лиш у нім.
Це зебра чорно-біла в зоопарку,
Як наше все життя без волі...
Воно несправжнє - так живуть намарно,
А цього в світі є доволі...
Звичайно, чорно-біле все,
І чорно-біле - то не сіре,
Не хочеш чорної смуги,
То зупинись і йди уздовж по білій.
Ми, люди, вже забули все на світі.
Так, життя - смугаста річ.
Але Господь дав в руки нам палітру,
й веселка буде, а не зебра, день і ніч.
Ще буде вечір, ранок, схід і захід,
Ще буде сонце золоте.
Ще трави зеленню запахнуть,
Ще квітка красна розцвіте...
То буде колір, колір весь зотлілий...
І не цікавим стане все...
Світ всеж таки чорно-білий,
Бо чорно-біле - то живе!
Дякую
Філософський твір,мудрий,аж занадто,як для твого віку. Браво! 
