Домовилися зайці два :
Купили поле, поділили.
І кожен з них там щось копа,
Швиденько моркву посадили.
Ледащо був один із них:
Все літо прогуляв без діла,
Ні однієї моркви з тих
Не доглядав він сміло.
А інший працьовитий був –
Старанно все робив,
Не було у нього збитків,
Бо працювать любив…
І от зустрілись дружбани,
Час урожай збирати
Та роздивилися вони,
Що взимку будуть мати.
У працьовитого все в лад :
Велика й гарна морква,
В ледащо все ж та навпаки :
Міленька та одні хвости.
Правду говорять в народі :
«Ти уважненько простеж –
Що посіяв те й пожнеш»!
