Брудний асфальт і мокрі тротуари.
Створила осінь решето з небес.
В дощах настирних потускніли барви
І грішний світ неначе тоне весь.
Вояж у осінь, шляхом ностальгії
В кінці маршруту чайник на столі.
В очах навпроти сум і безнадія,
Але не холод – щирі і не злі.
Нечастий гість, прийшов на світло вікон,
Немов комарик до тепла свічі.
Холоне у фаянсі чорний «Ліптон»,
і очі в очі, і рука в руці…
Не треба слів, не будем говорити!
У нашім літі сказано усе.
Хай буде тиша, ми з тобою квити…
Обох вітрами осені несе.
Я теж твій нечастий гість. Бачу - ростеш. Радий за тебе. Давай!!!
Олексій Тичко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ігоре, дякую!Бачив твої "сліди" на "натхненні", за них також дякую, а відповідь, ще здається і не написав...Але все що ти писав мені там підтримую на всі 100%, уже не встигаємо кругом!