ЯК ЖЕ Я ВТОМИЛАСЬ. СЛЬОЗИ ДУШАТЬ СИЛЬНО ТАК.
ВСЕ НАБРИДЛО ПОСІРІЛО. ЯК ЖЕ ДАЛІ ЖИТИ ЯК.
ЩО ЦЕ ДІЄТЬСЯ ЗІ МНОЮ. ВСЕ ЖИТТЯ ЯКЕСЬ БЛІДЕ.
ЯК ДОБУТИСЯ СПОКОЮ. А ЗГАДАЮ МОРЕ ЧАРІВНЕ.
КОТИТЬСЯ ЗА ОБРІЙ СОНЦЯ КОЛО.
ЗНОВУ НАСТАЄ КАЗКОВА МИТЬ.
ТЕПЛІ ХВИЛІ ОБІЙМАЮТЬ ЗА КОЛІНА.
ЛАГІДНО ПІСОЧОК ПІД НОГАМИ ШАРУДИТЬ.
КЛИЧУТЬ МІСЯЦЬ Й ЗОРІ В ЗОЛОТИЙ ТАНОК.
ВМИЮТЬ ХВИЛІ ДУШУ ВІД ТЯЖКИХ ДУМОК.
ТАНЕ В НЕБІ МІСЯЦЯ ВІТРИЛО.
ГАСНУТЬ В МОРІ ЗОРІ ЗОЛОТІ.
І НАРОДИТЬ СОНЦЕ ДЕНЬ ЩАСЛИВИЙ
І ЗАСЯЄ ЯСНО У МОЇМ ЖИТТІ.
А ТРИВОГУ ЗНОВУ ЗМІНИТЬ СПОКІЙ,
БО НАДІЯ В МОРЯ Й ВІРА Є.
МОРЕ ТО ЖИТТЯ, А ЖИТТЯ ЯК МОРЕ.
УТОПЛЮ У НЬОМУ ВСІ СВОЇ СТРАХИ.
