Твоя ніжність кольору зими,
Обпікають холодом слова.
Ніч шепоче тихо молитвИ,
В хуртовину біль й печаль хова.
Чом твої вуста й долоні - лід?
Що з тобою сталось, милий Кай?
Довго-довго твій шукала слід,
Що привів мене в цей сніжний край.
В серці я тобі несла любов -
Не згасає вогник почуттів.
Вірю я, що будем разом знов...
Поглядом чужим навіщо стрів?
Ось бери льодинки і складай
Слово, у якому сенс життя.
Це - КОХАННЯ, пам"ятаєш, Кай?
В ньому і минуле, й майбуття.
Може, казка це, а може й ні -
Тільки і в житті таке бува:
Серце у обійми льодяні
Потрапляє й радість забува.
Крапельку тепла не пошкодуй -
І відтане серце, скресне лід.
А коханій знову подаруй
Різнокольоровий диво-світ.
Крапельку тепла не пошкодуй -
І відтане серце, скресне лід.
Олечко! Як завжди -на висоті. Пробачаюся, що не маю змоги бути на хвилі "сайту" - бракує часу. Але я вас люблю і пам'ятаю.