Дійсність.
Вона ніколи не припиняє свого руху в нікуди. Чи це лише так здається, що зміни нічого не породжують, а тільки ускладнюють розуміння оточуючого. Хтось досягає успіху, витрачає зусилля задля досягнення якоїсь чітко окресленої мети, а тобі досі не відомо, що хочеш.
Здавалося, готовий діяти й змагатися, але при першій же нагоді щось змінити розумієш, що це нічого не змінить, що все одно доведеться блукати тими самими похмурими вулицями під вечірнім небом серед незнайомих самовпевнених жителів, яким абсолютно все одно, здобув ти успіх чи ні.
Навіщо ж тоді марно втрачати довірливі зусилля, якщо можна так само існувати, придурюючись успішним розумником, якого нічого не хвилює, бо все вже влаштовано якнайкраще.
Втратити розуміння плину подій не так вже й важко, зате свідомо обране та контрольоване ілюзорне сприйняття світу зовсім не зашкодить, а навпаки надасть існуванню нового сенсу... сенсу творця. Можна розмальовувати оточуюче улюбленими кольорами й змінювати соціальний статус силою випадкової думки.
Все одно ніхто не помітить, що в місті з'явився ще один божевільний мешканець, який не сприймає цілісну жорстокість оточуючого. Схиблених вже й так досить багато, але ж вони не розуміють що такі, а тому й інші не сприймають їх як неповноцінних.
Лише б не забути розуміти, що процес божевілля слід контролювати...
