Мужі сановні можновладні
Так горді тим,що вже зробили,
Себе розцілувати ладні,
А ЗМІ - всіх просто забомбили.
Готують довго і ретельно
Громадську думку до "нвого",
Кладучи фарби лиш пастельні
У рамки полотна старого.
Вони у квітні обіцяють,
Що в жовтні збільшаться зарплати,
А ціни скільки раз,не знають,
До жовтня будуть виростати?
Ми ж не забули .як пенсійну
Реформу нам рекламували,
Та тільки дулю традиційну
В кишені більшості поклали.
Привчають жити нас чеканням,
Що "завтра" буде краще "вчора",
Хоча сьогодні не в останнє
Нам виживать в двобої з горем.
Це ж треба було совість мати
Чинам,що владні крісла гріли,
Ще зразу,ще тоді сказати,
Як референдумом зманили,
Що жити будете не ліпше,
Бо красти - то лише для спритних,
Що безробітних стане більше
Ніж забезпечених і ситих.
Не буде коштів лікуватись,
Ще менше - дітям,щоб навчатись,
Що стане паливо і світло
За розкіш для простого житла,
Що хабарі,повії,СНІДи,
Що безпризорні,наркомани,
Корупція,екологічні біди
Суспільству стануть притаманні.
Наука .видно,ще не здатна
Прогнозами попереджати
Про те,що доведеться,браття,
Не нами сіяне,а жати.
І жати,й молотить,і віять,
Долати труднощі завзято,
Та лиш продовжувати мріять,
Що згине вороння пркляте.
