UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ДУША І ДЗЕРКАЛА - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Діана Сушко, 11.03.2012 - 02:42
Стільки мудрості і так гарно сказано! Мурашки по тілу... Вражаюче глибоко!  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за слова і почуття Ваші щирі -- аж до мурашок по тілу, люба Діаночко... впевнена, Вас блиск оманливий не звабить... 
Наталя Данилюк, 05.03.2012 - 20:31
так близько й звичномертве світло світить, як промені німі земних софітів… -глибокі Ваші думки,виважені і мудрі.  В цьому світі чимало спокус і дуже важко відрізнити істину від ілюзії.Лише людині з глибоким життєвим досвідом вдається безпомилково зробити вибір і не втрапити в цю принадну пастку...Отак і вчимося на помилках своїх.Достойний твір.  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий Одуванчику! Живе Світло любить нас і нікому не віддасть! кличе кожного з нас по імені... а спокуси... аби навчитися розрізняти своє і чуже... вчимося... навчимося!
alla.megel, 05.03.2012 - 16:16
Пані Валю, не можу добрати слів, достойних вірша, а інших казати не хочу. Мовчки заберу в обране.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Аллочко, дякую! Вашої реакції на цей вірш чекала, прислухаючись і до вірша, і до себе... ніби все чисто... тепер, звіривши з Вами, впевнена -- чисто! 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
про життя... навіть після життя одразу...  дякую, Ваша міфічність пане Осірісе...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
прекрасні квіти! дякую...
Борода, 04.03.2012 - 22:52
подібно світ наш, що стоїть на голові, всю срамоту задерши вгору. Добра казка, Валю, є над чим подумати
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
живемо в перевернутому світі... думаємо, як би його з голови на ноги знов поставити... у крайньому разі, кожен сам собою може на ногах встояти -- чим більше нас буде, неперевернутих, тим швидше світ вирівняється... отака надія... ну, і на друге пришестя Христа...дякую, пане Бородо!
Леся Геник, 04.03.2012 - 21:35
Глибокі Ваші роздуми, п.Валю... Попри все, мусимо берегти свою душу від литячих, дурних забавок, і вміло балансувати у дзеркальній галереї життя... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...обирати Світло Живе... воно знає імена кожного з нас і кличе... але скільки блискучих принад... хоча по суті в них тільки пучка підфарбованого скла і дзеркала... все буде добре -- ми любі істинно...дякую, Лесю...
Анна Вейн, 04.03.2012 - 19:48
Саме так: "холодним блискомкличуть дзеркала…" Браво Вам! Дуже оригінальна у Вас вийшла "казочка"... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, люба пані Анно Вейн "хто має вухо -- почує"... приємно, що Ви розумієте саму суть... отже -- я не сама...
viter07, 04.03.2012 - 18:30
Добре, Валю! Сподобалось. Взагалі, тема дзеркал у всі часи несла певну магію. Десь у підсвідомості завжди існує відчуття, що дзеркала за нами підглядають, що існує зв`язок між нами-двійниками. У деяких народів зберігся звичай, коли молодята мають спільно дивитися в дзеркало, аби їхні двійники подружилися, а є навіть таке, що згідно звичаю Вни вперше повинні одне одного побачити саме в дзеркалі...А задзеркалля Керрола, а енциклопедія вигаданих істот Борхеса... список можна продовжувати.Є ще повір'я, що, повертаючись додому з півдороги, потрібно обов'язково подивитися в дзеркало. Це робиться для того, щоб відновити захист будинку від сторонніх впливів. Існують навіть правила розміщення дзеркал у квартирі: будь-яке дзеркало слід вішати так, щоб воно не "зрізало" голову найвищого члена родини. А гадання на дзеркалах... Проте, Ваше задзеркалля інше, Валю. Кожному треба пройти через сонм його спокус, аби дістатися справжнього Світла - тут висвітлили Ви тему зовсім якось несподівано яскраво, оригінально. Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та я не проти дружби з дзеркалами... у мене є он своє і воно мене любить -- показує кращою, чим будь яке інше, тому я тільки у своє й видивляюся -- на повний зріст, з ногами і головою...  інша справа Світло Живе, яке зустрічає душу, що повертається додому і примарний, оманливий блиск дзееркала... отут важливо не переплутати... якщо в хаті хтось відійшов, Ви ж знаєте, дзеркала завішують -- саме з цієї причини... казочка -- це завжди доброзичливе тлумачення якихось таємниць... я -- з найкращими намірами...
Дощ, 04.03.2012 - 17:05
Кажуть, брешуть іноді дзеркала... А дзеркало душі? А в задзеркаллі що? Важко тут самого себе розпізнати...  Хочеться побачити себе, істинного... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Доще! дзеркала створюють ілюзорний простір -- кімнати, вазони, ліжка, килими, меблі, люди -- насправді там нікого нема-є... з нашох точки зору... але, якщо врахувати, що уява і сни -- то іншовимірні реальності, то й зазеркалля існує... побачити себе істинного?.. подумайте, чи треба... можна зовсім себе не впізнати... навіть, злякатися -- ой, хто це?!. кажуть, що такими, як є, ми відображаємося... обличчям до звороту дзеркала, "до стіни"... от якщо туди вдасться заглянути, стоячи перед дзеркалом, то вдасться побачити себе істинним... завчасу... найгірше, якщо душа, полишивши лялечку свою, переплутає Живе Світло з блиском від дзеркала... заблудиться там... і не зможе вибратися.... тому в таких ситуаціях дзеркала накривають... приємно пожартувати з Вами...
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
