Від дня буденного втомившись і потонувши в хвилях теплих ковдри,
Цілуючи на білій філіжанці гарячі краплі кави
Ковтаючи, надій чужих, любові і погорди*
Тону у жовтих сторінках, як в весняних заплавах.
Дві постаті, дві «тричі продані» коханими й коханцями жінки –
Софія й Польща – закарбовані у пам’ять й підсвідомість.
Обидві неприборкані ніким...
Можливо, напишу про них яскраву історичну повість.
ПОГОРДА* - Почуття зверхності, зневаги, презирства до кого-, чого-небудь. 2. Гордовито-зневажливе, презирливе ставлення, відсутність поваги у ставленні до кого-небудь. Бути в погорді – бути зневаженим.