Частина 2
Незнаної краси красуня,
І коси русяві, густі,
Обходить цілу планету,
Вклоняються всі–ВЕСНІ...
Ось бджілка немов тремтить біля квіточки.Спочатку вітається,а згодом, щось шепче їй на вушко.І стиха вітерець хита вербову гілку,так, ніби попереджаючи,що ось іде вона.Ще мить і пишні її коси спиняться на вербі.І в знак подяк, за візит, верба віттями розчеше її густу, русяву косу.
Повсюди літає вітерець! Немов посильний,повідомляє, що ходить цілим світом щорічна красуня.Скоро і сюди нагляне вона, адже вона– це весна...
І світ стане кращим...
КІНЕЦЬ
