Денний сон. Дитячий, такий ніжний.
Повік торкнувся. Я навіть не відчула…
У травах серед яблунь білосніжних
Мов в колисковій я як дитя заснула.
А вітер папороть вплітав у трави-коси
Від пестощів замріяна земля
Тихенько шепотіла, - «Досить…Досить…»
І тим сосни стривожила гілля.
Від пестощів земля розніжена, гаряча
Під сонцем своє тіло оголила.
В ній ніжність прокидалась спляча,
Жага любові в ній життя будила.
Текла по стовбуру сльоза-живиця,
Губилась в травах терпким ароматом.
Мені цей сон ще довго буде сниться.
Моя душа весною знов багата.
10/05/09
