Україно моя,чом повільно
Ти на ноги здіймаєшся,мила?
Ти не рік і не два уже вільна,
Де ж твоя та оспівана сила?
Ти завжди боронитись уміла,
Ворогів усіляких пізнала,
Чом така ти цнотливо-несміла,
Ніби вперше навали зазнала?
Чи не в тому причина,що рідні
Сини й дочки тебе пригнітили,
А прості козаки такі бідні,
Що спротив учинить нема сили.
Бідних з них поробило не лихо,
Не старшини в кулак придушили,
То полковники з гетьманом тихо
Всі закони під себе змайстрили.
Переконливо так і майстерно,
Що й юристові доказів бракне,
Біль образлива душить нестерпно,
Сила духу невдовзі заклякне.
До межі вже терпіння доходить,
Глузд здоровий не впоратись може,
А безглуздя до чого призводить
Зна історія.Ох,боронь Боже!
Мені надзвичайно сподобалось.Взагалі,поважаю авторів громадянської лірики,так як сама писати її не можу.
Лише в 3 куплеті (4 рядок),я б замінила слово "учинить" на "вчинить". Краще збережеться ритм)
asaala відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,що завітали до мого вогника.І дякую за пораду.Обміркую.
Неперевершено! НИзький уклін Вам за цей вірш! Настільки все правдиво і проникливо, що немає слів. 
