Я воду пив з річки –
Вода, як сльоза!
Топтала доріжки
В траві дітвора.
Я колос пшеничний
В руках розминав,
Пахучий і чистий,
Як жуйку, жував.
Цвіла конюшина,
В ній перепел спав,
А в сонячну днину
Нам пісню співав.
Під вечір бродили
По тихім ставку,
Та ряску ловили
Поміж комишу.
…Пташина у небі
І річки кришталь
Минули, далебі
Зосталась печаль.
Іду – не та річка,
Не той уже край,
Немає Марічки,
Не той вже розмай,
Немає малечі…
Усього шкода!...
Вернися, лелече!
Не та вже вода!..
Скалічена плаче
Безмовно земля.
Та душі, одначе,
Не збудить сльоза.