тиха зима надворі онкологічно хвора
чистим дитинним поглядом падає сніг до ніг
ходить байдужість поруч із небайдужістю в парі
в скронях пульсує надія не припиняючи біг
втомлені коридори дихають сумно болем
погляд прикутий до стелі-неба одним кільцем
краплі життя і смерті день замикає в коло
у кровообіг часу встромлена голка кінцем
мороку зла тиша шелест холодних сніжинок
ледве лоскоче пам'ять голосно в скронях б є
крапля чиєїсь крові тепло тече по судинах
з чорної прірви страху янгол руки подає
