Дивлячись у пустинну даль
відпускай свій біль і печаль.
Я знаю,як любити
та вмію лише духовно.
Підійду і скажу тобі,
що все це оманливо й умовно.
Що я знаю твої наміри,
вони зовсім протилежні моїм.
Знаю й те,що у відповідь отримаю
лише нерозуміння грім.
На твої приємні слова
я відповідаю лише усмішкою,
бо сутність їх тільки в емоціях,
тільки у часі;
ти людина народжена в земних пропорціях,
на таке всі ласі...
Ти стабільний,спокійний,
звичайно,не такий,як всі,
але немає у тобі частинки
маленької космічної душі.
Такої рідної,невизначеної,
далеке це ж все тобі,
ти приклад раціональної
людської сутності.
Ти ніколи не зрозумієш мене:
Моє щастя не полягає у великій сім*ї,
про яку ти так сильно мрієш,
немає його і в багатстві,
якого ти ненавидиш.
Зрозумій,краще бути розуміючими друзями,
ніж тими,що розійдуться повернувшись спинами,
шляхами різними...
Дивлячись у пустинну даль
відпускай свій біль і печаль.