Надворі день, надворі світ,
В кімнаті дуже темно.
На серці біль,
На серці гніт.
Душа мовчить і терпне.
- До чого прагнеш?
- До життя...
- Невже воно існує?
- А може моє інше "я"
Все знає, бачить, чує?
- Навіщо спиш?
Давай проснись!
- Я дуже люблю жити...
- В кімнату темну не дивись.
Дивись - вікно відкрите.
А там життя, там дуже ясно,
Радіють й плачуть люди.
- Невже воно таке прекрасне?
- Повір - й прекрасним буде!