Плаче жалібно скрипка чарівна,
І лунає той спів навкруги.
Ця мелодія либідь-царівна,
Випливає в свої береги.
Вона манить до себе журбою,
Прислухаючись серце тремтить.
Нахилилась лоза над водою,
І вітер під спів шелестить.
Канцелябри стоять і свічки в них палають,
Неначе здійснення забутих вже мрій.
Троянди свої пелюстки розкривають,
Вселяє мелодія в віру надій.
День за днем все змінює час,
Осінь листя у небі кружляє.
Та пісню уже не про нас,
Скрипка чарівно співає.