не писала і не дзвонила давно - думала
намагалась згасити думок невгасиме полум'я
а на серці про тебе згадки - чорними трунами
і вбиває, а потім рятує - твоє ім'я
придивляюсь до тебе - неначе блукаю країнами
і спілкуюсь із зорями, рвусь на маленькі частиночки
моє серце котиться полем та все руїнами
розтікаються сльози розпачу як намистиночки
я блукаю стежинами мокрими, обезсилена,
відбиваючись від думок, збиваючись з ніг.
і куди би не прямувала душа обділена
все веде її лиш туди, там де твій поріг
