Світобудови корабель Бог спорядив дбайливо.
З безмежним вмінням Всетворця
Зробив Він остов і вітрила,
Тримав в руках кермо –
Лишалось тільки його приладнати.
Він розпрямивсь, милуючись творінням гордо.
Та раптом, у невдалу мить, гукнув Його лукавий –
І Бог увагу відвернув.
А корабель з нагоди потай зісковзнув
Безшумно й спритно вниз на воду.
З тих пір, навіки без керма, тиняється морями,
Мандрує незбагненними шляхами,
Та здичавіло розвивається,
Керований лиш дурістю вітрів,
Немов це Розум Вищий.
І багатьох на небесах
Незграбність Божа щиро потішає.
------------------------------------------------------
God fashioned the ship of the world carefully.
With the infinite skill of an all-master
Made He the hull and the sails,
Held He the rudder
Ready for adjustment.
Erect stood He, scanning His work proudly.
Then-at fateful time-a wrong called,
And God turned, heeding.
Lo, the ship, at this opportunity, slipped slyly,
Making cunning noiseless travel down the ways.
So that, forever rudderless, it went upon the seas
Going ridiculous voyages,
Making quaint progress,
Turning as with serious purpose
Before stupid winds.
And there were many in the sky
Who laughed at this thing.
