Назавжди ти зміниш свій погляд,
Повернеться ще раз твій сюжет
Цього разу вона незнайома
В дощ, стискає в руках твій букет.
У ній є щось таке загадкове
Чого вже у собі не знайдеш
Тільки, взяти від неї не зможеш
хоча б краплю життя! Ти підеш...
Ти підеш, до малої підеш
Хоча причин всеодно не знайдеш
Через три дні, через місяць, за два
Чому за неї ти душу віддав ?
Ти бачиш погляд її, бачиш знов .
Чуєш смак під іменням любов
Та від себе життя забереш
Себе продав! І від неї ідеш....
Ти кричиш про любов в очі ночі
Вона привид - омана така
Лиш у снах ти все бачиш ті очі,
За які вчора все вже продав
Так, вона загубила твій спокій
Переплутала сотні доріг
За два дні дала те ,що за роки
Ти знайти так ні в кому й не зміг.